Fat & Furious

Fat & Furious Ми пишемо критичні статті про кіно, серіали й відеоігри.

Вільнюк. Денис Вільнюк. Отже, щойно з'явилася несподівана новина: наступний фільм про Джеймса Бонда знайшов собі режисер...
26/06/2025

Вільнюк. Денис Вільнюк.

Отже, щойно з'явилася несподівана новина: наступний фільм про Джеймса Бонда знайшов собі режисера. І цим режисером буде Дені Вільнев, відомий усім за попередні дві частини "Дюни" а також стрічкам "Той, що біжить по лезу 2049", "Прибуття" та іншим.
Це цікава новина. По-перше, приємно знати, що новий фільм про Бонда взагалі буде. Бо, як відомо, права на франчайз придбали Amazon, після чого Барбара Брокколі та Майкл Дж. Вілсон, які були продюсерами франшизи ще з "Золотого Ока", відійшли від керма. Були чутки, що можливо Амазон захоче перетворити Бонда на черговий свій телесеріал для стрімінга, але, здається, чутки не виправдалися. Поки що.

По-друге, якщо ви пам'ятаєте наш довжезний Бондафон, то можете пригадати, що, зазвичай, фільми про Бонда завжди робили такі от режисери другого плану. За двома винятками, Бонда майже ніколи не знімав великий, артистичний режисер з характерним авторським стилем. Це завжди була робота для ремісників світу кіно. А тепер, здається, з цією традицією покінчено і тепер Бонда робитиме художник з великої літери. Сподіваюся, це також означає, що йому дадуть потрібний йому контроль над стрічкою.
Також сподіваюся, що Вільнев притягне з собою оператора Роджера Дікінза, з яким він зробив кілька своїх попередніх хітів і який також був оператором "Скайфолу" (найкрасивіщого з усіх фільмів про Бонда). Це була б бімба.

Але я трохи не певний, що Вільнев є найкращим кандидатом саме для Бонда. О так, Вільнев вміє зробити дуже красиво і атмосферно, але екшон в нього ніколи не був сильною стороною. Хоча, можливо, це йому не завадить. "Скайфол", технічно, теж був не суперським в плані екшону, але витягував цей момент красою того, що відбувалося на екрані.

Ну і хочу попередити, що можливо Вільнев не досидить у цьому кріслі до самого кінця. Двадцять п'ятий фільм про Бонда, який пізніше став "Не часом помирати", довгий час мав знімати Денні Бойл ("28 років по тому"), але зрештою він пішов з проекту через "творчі розбіжності". Тож не факт що Вільнев все ж зробить свій Бонд-фільм, але хтозна.
А що ви думаєте про цей анонс? Хто, на вашу думку, був би кращим кандидатом на пост режисера наступного Бонда?

Джеймс Ганн підтвердив, що почалася робота над новою версією Диво-Жінки. І ми вже знаємо, що в головній ролі буде не Гал...
12/06/2025

Джеймс Ганн підтвердив, що почалася робота над новою версією Диво-Жінки. І ми вже знаємо, що в головній ролі буде не Галь Гадот. Що мабуть добре, бо будемо відверті, вона не дуже хороша акторка.
В соцмережах вже люди спекулюють хто може стати наступною Диво-Жінкою на великих екранах.
Головною фавориткою зараз є, здається, Адріа Архона, відома своєю роллю Бікс в серіалі "Андор". Вона на світлині зверху
Особистою фавориткою для Арсенія є Меган Гейл (на світлині знизу). Ви можете її пам'ятати як Валькірію з "Дороги Гніву". Власне, вона вже колись мала грати Диво-Жінку у "Лігі Справедливості" яку збирався зробити Джордж Міллер ще у 2008-му році, але той проект накрився.
Ну і скоріше за все мрії Арсенія не реалізуються, бо Меган Гейл вже все ж 49 років, а Ворнери напевно хочуть на роль когось хто точно зможе грати цю героїню ще наступні років 20, якщо не більше (як нам показує досвід з Хью Джекманом).
А кого ви б хотіли побачити в ролі майбутньої Діани Принц/Диво-Жінки?

Давайте зробимо сьогодні щось таке от легке та прикольне. У Арсенія є трохи вільного часу і він в настрої побалакати про...
11/06/2025

Давайте зробимо сьогодні щось таке от легке та прикольне.
У Арсенія є трохи вільного часу і він в настрої побалакати про відеоігри.

1. Це був або Golden Axe, або Dangerous Dave, котрі батько припхав на старому компі.
2. Пейдж з Beyond Good and Evil.
3. Sleeping Dogs. На мій погляд це краще усіх ігор серії GTA та їм подібних.
4. EYE: Divine Cybermancy. Навіть важко сказати що аж так "подобається". Але чомусь час від часу граю у це знов.
5. Глоттіс з Grim Fandango
6. Мад з оригінальної Gothic.
7. Кім Кітсурагі та Рафаель Косто.
8. Точно саундтрек до Transistor, від Даррена Коба.
9. В мене якось помер хлопчик від в Pathologic 2 і я від цього був в депресії цілий тиждень. Але технічно це сталося системно, тож це не зовсім "сцена". Якщо вже говоримо про сцени які реально були створені, то мабуть сцена з медведиком в Divinity: Original Sin 2.
10. Мабуть Metal Gear Solid V: Phantom Pain. Або Байонетта.
11. PlayStation 3. Досі маю і з нею пов'язано багато теплих спогадів.
12. Genesis Noir. Вона простенька, цікава та може реально змінити вам погляд на життя
13. Fallout: New Vegas.
14. Зараз нічого такого не маю. Останнього разу мабуть це був екран вибору рівня з Dungeon Keeper.
15. Скріншот кину в коментарях. Це просто мод Diamond Dragon до першого Думу 🫣
16. Не певний щодо найкращих, але в Clocktower 3 просто неймовірно божевільні катсцени, дяка кінорежисеру Кінджі Фукасаку.
17. Леді Дімітреску
18. Донкі Конг
19. Картинка в коментарях. Я б із рідістю пожив в таборі з Психонавтів. Хоча це й небезпечно.
20. Spectacle Fighter (або Character Action, як його деякі називають). Тобто ігри типу Bayonetta, Devil May Cry, Godhand. Обожнюю цей жанр. Колись хочу написать щось типу серії статтей досліджуючх історію цих ігор.
21. Мабуть Disco Elysium
22. God of War (2018)
23. The Last Guardian
24. Перший Fallout
25. Red Dead Redemption 2
26. Jagged Alliance 2 (Час виносити сміття!!!)
27. Битва за фортецю в моді X-Piratez для оригінального Xcom.
28. Media Molecule. Вони усе роблять дуже правильно і наче їхня студія має чудову культуру.
29. Cruelty Squad
30. Divinity: Original Sin 2

10 анімаційних творів для дорослих, які варто подивитися замість «Любов, смерть + роботи»Народ, я зробив жахливу помилку...
05/06/2025

10 анімаційних творів для дорослих, які варто подивитися замість «Любов, смерть + роботи»

Народ, я зробив жахливу помилку. Я вирішив провести вільний вечір за переглядом нового четвертого сезону «Любві, смерті + роботів». І от скажіть, чому я це постійно роблю? Чому щоразу, як виходить новий сезон, я знову даю цьому серіалу шанс? Це вже схоже на токсичні стосунки. Я сподіваюся, що цього разу буде інакше — і щоразу розчаровуюсь.

Я дав цьому сезону шанс лише за умови, що одразу перемикаюся на іншу серію, щойно стане нудно або з’явиться щось справді огидне. У результаті я зміг подивитися від початку до кінця лише один епізод — «400 хлопців» (так, той самий, який заснований на оповіданні Марка Лейдлоу, автора сюжетів до відеоігор Half-Life).

Із 45 серій цього антологічного проєкту лише дві, так — ДВІ, я б назвав вартими уваги. Решта — або такі собі, або відверте мізогінне сміття, створене з метою шокувати глядача.
Так, мене це дратує, чорт забирай. Я щиро вірю в силу анімації як мистецтва. Анімація — це не тільки для дітей. Вона цілком може досліджувати дорослі теми: сексуальність, травму, насильство, війну тощо. Але «Love, Death + Robots» — це не про це. Так, там є технічна майстерність, там працюють топові художники. Але сюжетно — це переважно інфантильна маячня, яка вдає з себе щось «доросле», використовуючи свій дорослий рейтинг для нескінченних жартів про члени і демонстрації цицьок кожні п'ять секунд.

Мене обурює це марнування потенціалу. І єдина річ, гірша за це — це «Secret Level» на Amazon Prime, зроблений тими ж людьми, що не дивно. Якщо «LD+R» ще погано і неприємно, то «Secret Level» — це ще й нестерпно нудно.

Тож досить із мене. Я зроблю вам послугу: ось список з десяти крутих анімаційних проектів для дорослих, які варто подивитися замість цього бездушного лайна.
Сьогодні у вас — спеціальний випуск «Товстих і злих»: рекомендації, написані виключно з чистої ненависті.

В новому сезоні “Любві, смерті + Робтів” десять серій, так? Окей. Тоді й ми знайдемо десять альтернатив кожній з них. Погнали.

10. The House

Почнемо з чогось знайомого. “The House” — це анімаційна антологія, яку ви можете пам’ятати як мій вибір найкращого фільму 2022 року. Вона складається з трьох історій, знятих у техніці стоп-моушн анімації. Дві з них — це горори, а третю найкраще описати як емоційну драму. Усі три — візуально бездоганні.

Перша історія зрежисована Еммою де Сваеф та Марком Джеймсом Роелсом — бельгійським дуетом, якого я вважаю одним із найкращих у сучасній анімації. Я давно фанатію від їхніх робіт, і скажу, що саме їхній сегмент — найсильніший у всій антології: дуже захопливий і реально моторошний.

Другу частину зняла шведська аніматорка Нікі Ліндрот фон Бар, з якою мені довелося змагатися за головну нагороду на фестивалі Animator у 2018 році. Вона тоді, здається, посіла друге місце.

Як би там не було, всі три історії — це справжні шедеври, і кожна з них варта вашого часу.

Де дивитися: антологія доступна на Netflix.

9. Mind Game (2004)

Це японська анімаційна комедія для дорослих. Кіно дуже дивне, і його не так просто описати словами. Якщо коротко — це історія про групу друзів, які опиняються в дуже поганій ситуації після сутички з гангстерами в ресторані. Все це переростає у скажену погоню, що, зрештою, приводить героїв… усередину живота кита.

Фільм сповнений шаленого гумору, і може скластися враження, що це все, на що він здатен. Але ні — режисер Масаакі Юаса має талант поєднувати інфантильність з глибокими ідеями. Ви й гадки не маєте, куди ця стрічка заведе вас далі. Останні 10 хвилин фільму — це щось надзвичайне. Сцена, яка буквально святкує життя в усій його красі. Я не буду спойлерити. Просто подивіться самі.

І знаєте, що найкраще?

Де дивитися: на YouTube, безкоштовно! Так, серйозно! Studio 4°C, яка зробила цей фільм, виклала його у повному обсязі на своєму офіційному каналі. Не гайте часу — хто знає, скільки він там ще провисить.

https://youtu.be/J1Ir97zpJrw?si=dqyk48L4sbx6OYUL

8. World of Tomorrow

Це екзистенційна науково-фантастична драма, створена режисером і аніматором Доном Херцфельдом — ще один чуваком, якому я програв нагороду на одному з анімаційних фестивалів. Я зараз говорю про це так, ніби ми з Херцфельдом чи Нікі фон Бар — на одному рівні. Наче ми з ними Він Дизель і Пол Вокер, які мовчки кивають один одному після перегонів. Ні. Дон і Нікі навіть не знають, що я існую.

"World of Tomorrow" має доволі простий і абстрактний стиль анімації, особливо у порівнянні з попередніми творами, але не варто недооцінювати його. Усього за 16 хвилин Херцфельд розкриває більше цікавих, фантастичних концептів, ніж "Love, Death + Robots" змогло втиснути у всі свої чотири сезони.

Але попереджаю одразу: роботи Херцфельда — сумні. Місцями аж депресивні. Так, там є гумор, але більшість його фільмів можуть спокійно змусити глядачів розплакатись. Не все в цьому списку буде веселим і прикольним.

Де дивитися: перший епізод, який просто називається “World of Tomorrow”, є у вільному доступі на YouTube.
Ще є другий і третій епізоди — їх можна купити або орендувати на сторінці Херцфельда у Vimeo. Всі три — чудові. Особисто мені найбільше подобається перший, другий є трохи оптимістичним за решту, а третій містить такі ігри з мандрівками у часі, що Крістофер Нолан би почервонів. Але кожна частина — доволі самодостатня історія, тому можна дивитися у будь-якому порядку.

7. The Gaslight District: Pilot

А давайте тепер трохи більш нішеве, ага? The Gaslight District — це готична кримінальна драма про мертву сімейку, яка виживає після кінця світу шляхом брехні, крадіжок і маніпуляцій. Це незалежна короткометражка з крутою 3D-анімацією, яскравим дизайном персонажів і дуже темним гумором. Так, це лише пілот для потенційного серіалу, але вже сам по собі він вартий уваги. Це світ, який аж пашить потенціалом.

За стилем і тоном — це ніби скажене дитя Ральфа Бакші та Тіма Бертона: похмуре, викручене, зухвале, жорстоке. І, на відміну від попередніх трьох пунктів, це точно не “високе мистецтво” — але й не повинно ним бути. Це чудова робота хворобливої уяви, і цього достатньо.

Де дивитися: безкоштовно на YouTube.

6. Carol & the End of the World

Мій особистий фаворит. Справжній прихований скарб.

Зав’язка: до Землі стрімко наближається таємнича планета. Зупинити її неможливо, і коли вона прибуде — це буде кінець усього живого. Що ж роблять люди? Живуть на повну. Замість того, щоб поринати в безумство і перетворюватися на мародерів у стилі Шаленого Макса, вони здійснюють свої найсміливіші мрії, закохуються — коротше, беруть від життя все. Всі, крім однієї людини — Керол, жінки, яка ніяк не може знайти собі місце в цьому новому світі суцільного гедонізму.

Цей серіал водночас дуже оптимістичний і глибоко меланхолійний. Мені подобається, що він показує людей кращими, ніж вони є, навіть перед лицем апокаліпсису. Це дуже свіжий погляд на жанр. Але він також досліджує тему смертності й загальної мети життя. До того ж серіал неймовірно чарівний, і я просто обожнюю голос Керол у виконанні Марти Келлі.

Де дивитися: на Netflix.

5. Pluto
Повертаємося до світу японської анімації. Pluto — це восьмисерійне OVA, створене за мотивами однойменної, надзвичайно успішної манґи Наокі Урасави. В основі сюжету лежить арка “The Greatest Robot on Earth” з манги Astro Boy Осаму Тедзуки, а назва серіалу походить від імені головного антагоніста тієї історії.
Я трохи спрощу, але Pluto можна назвати японським еквівалентом “Вартових”. Це дуже різні твори, але між ними є цікаві паралелі. Обидва — глибока, філософська деконструкція жанру: “Вартові” переосмислюють супергеройщину американських коміксів, Pluto — героїв науково-фантастичної манґи. В основі обох — сюжет про загадкові вбивства. Обидва твори переносять фантастичних персонажів у складні, реалістичні обставини (Вартові досліджують війну у В’єтнамі, Pluto — війну з терором та вторгнення в Ірак). Обидва твори серйозні, філософські й політичні. Хоча, варто сказати, Pluto все ж здається трохи оптимістичним, хоча й веселим його теж важко назвати.
Манґа Pluto — блискуча. Один із найкращих творів в історії коміксів. Якщо вас хоч трохи цікавлять комікси — ви повинні це прочитати. Хай кількість сторінок вас не лякає — сюжет настільки захопливий, що ви прочитаєте всю мангу за кілька днів, якщо не годин. Але якщо вам більш до вподоби аудіовізуальний формат — не проблема. Кілька років тому Pluto екранізували як 8-серійну OVA, яку можна подивитись на Netflix. Це дуже точна адаптація і вони усе дуже якісно перенесли на екрани.
Я б усе ж сказав, що манґа трохи краща. Але й аніме чудове й точно варте уваги. Якщо хочеться серйозного, похмурого, атмосферного детективу в аніме-форматі — Pluto саме воно.

Де дивитися: Netflix.

4. Midnight Gospel

Час для справжньої дивини. Я знаю, що вже не раз називав попередні серіали дивними, але цей — дивний в кубі.

Midnight Gospel — це незвичайне анімаційне шоу. Насправді, воно складається з реальних інтерв’ю, взятих із подкасту The Duncan Trussell Family Hour. В серіалі є певна загальна сюжетна рамка: головний герой на ім’я Кленсі живе у фантастичному світі, де він за допомогою комп’ютера подорожує до симульованих планет, на яких він знайомиться з їхніми химерними мешканцями та бере в них інтерв’ю для свого "спейскасту" (по суті — подкаст, тільки в космосі). Я ж попереджав — буде дивно.

Ще більше дивності додає те, що хоча персонажі в шоу вигадані, самі інтерв’ю — цілком реальні. Тобто після початку розмови між героями виникає своєрідний рассинхрон: сюжет на екрані показує щось одне, а звукова доріжка розповідає про щось інше. Наприклад, у першій серії події відбуваються на тлі зомбі-апокаліпсису: Кленсі бере інтерв’ю в місцевого президента. Але як тільки починається розмова, це вже насправді не президент, а справжній чоловік на ім’я Дрю Пінскі, який спілкується з Данканом Трасселом (ведучим подкасту й водночас голосом Кленсі). Їхній діалог — не про сюжет епізоду, а про реальні речі: наприклад, небезпеку вживання наркотиків. Тож епізод стає своєрідною візуальною медитацією на тему цієї розмови. Це може бути трохи складно для сприйняття — адже доводиться паралельно стежити і за абстрактними подіями на екрані, і за змістом глибокої бесіди.

Але воно того варте. Розмови майже завжди дуже цікаві, глибокі й змушують задуматися. Деякі серії — легкі та кумедні, інші можуть (і точно змусять) заплакати. Особливо фінальна.

Анімація, хоч і є доволі простою у технічному сенсі, переповнена візуальною фантазією — тут є образи та дизайни, яких ти більше ніде не побачиш.

На жаль, шоу закрили після лише одного сезону. Дуже прикро, адже концепція мала величезний потенціал — ми могли б отримати ще багато годин цих сюрреалистичних розмов. Але, натомість, чомусь маємо аж чотири сезони того іншого поганого анімаційного серіалу (який, певно, ще й коштував у 50 разів дорожче ніж один сезон “Midnight Gospel”). Проте навіть один єдиний сезон Midnight Gospel завершився доволі повноцінно, як на мене. Якщо вам до вподоби експериментальна анімація — зацініть цей серіал.

Де дивитися: Netflix.

3. Captain Laserhawk: A Blood Dragon Remix

Добре, давайте ще одне шоу на Netflix, перед тим як перейдемо до справді маловідомої анімації.

Captain Laserhawk — це екшн-кіберпанк телешоу, в якому зібрані персонажі з різних популярних відеоігор Ubisoft. Тут можна побачити Реймена, Джейд і Пей’жа з Beyond Good and Evil, Пейгана Міна з Far Cry 4 та жабу-вбивцю яка мнить себе ассасіном з серії ігор Assassin’s Creed. І всі вони тут співіснують в одному всесвіті. Точніше, це спотворений, викривлений альтернативний всесвіт, де більшість персонажів значно відрізняються від того, якими ми їх пам’ятаємо. Вони вбивають, матюкаються, займаються сексом і роблять всілякі інші приємності

Чи є цей серіал шедевром? Я б так не сказав. Іноді він буває надто злобним і неприємним для мого смаку. Але тут є свої моменти. Це сміливий і ризиковий постмодерністський погляд на цих персонажів і їхній світ, з класною анімацією, захопливими екшн-сценами і пристойною дозою антикапіталістичного месседжу. Мій улюблений момент— головний герой, Дольф Лазерхок, є геєм, і на початку серіалу він у відкритих стосунках з іншим чоловіком. Репрезентація ЛГБТ+ в популярних медіа взагалі досі не є такою поширеною, якою вона має бути (на мою думку). Тож побачити двох закоханих чоловіків на екрані, де це не просто швидко згадується або використовується для образливого жарту — це рідкісна річ. І ці двоє зовсім не приховують своїх почуттів! Вони відкрито демонструють романтику: пристрасно цілуються, займаються сексом, говорять одне одному ніжні слова, при цьому залишаючись крутими і надираючи дупи направо і наліво. Не пригадую, коли востаннє бачив таке у кіно чи серіалах.

Отже, хоча серіал має свої недоліки і може не сподобатися всім, я безмежно вдячний, що він принаймні подарував нам цей маленький гей-роман.

Тепер давайте тихо закриємо очі на той факт, що для рекламування серіалу вони ще й створили гру на Web3 з використанням NFT.

Коротке доповнення: це шоу зробила французька студія Bobbypills, яка створила багато інших дорослих анімаційних короткометражок і серіалів. Деякі з них доступні на YouTube, і якщо вам сподобався Captain Laserhawk, решта їхніх робіт теж варта уваги.

Де дивитися: Netflix.

2. Albatros Soup

Чоловік сходить з корабля. Заходить до ресторану і замовляє суп з альбатроса. Робить один ковток... дістає пістолет і стріляє собі в голову. То чому ж він це зробив?

Це загадка, яку намагалися розв’язати 50 людей, а запис їхніх відповідей було перетворено на цей анімований короткометражний фільм. Цей короткий метр — захоплююче візуальне дослідження того, як люди думають і роблять висновки, із невеличкою дозою сюрреалізму. Попереджаю: цей твір дещо темніший і тривожніший за інші твори у списку. Якщо ви готові до такого, то цей короткометражний фільм вартий перегляду. Він гарний, кольоровий, винахідливий. Я живу заради таких творів. Та анімація, заради якої я ходжу на фестивалі анімації. Такий от стрибок у чиїсь думки, який не отримаєш в інших медіа форматах

Де дивитися: на YouTube, безкоштовно.

1. Paper or Plastic

Останній на сьоогодні, але не менш важливий твір — Paper or Plastic від Нати Метлух.

Абсурдистська сатирична комедія про життя іммігрантів, які застрягли між світами: не зовсім прижившись у новій країні і ставши чужими на своїй батьківщині. Сам короткий метр дуже кольоровий і веселий, але тема тут дуже сумна та серйозна. Цей фільм особливо боляче б’є сьогодні, коли так багато з нас мусили тікати з дому після вторгнення. Він використовує анімацію, щоб виразити почуття, які важко описати інакше: фізичний біль від того, що не можеш вписатися в нове суспільство, почуття самотності і розгубленості у світі, якого не розумієш. Я все це обожнюю.

Де дивитися: на Vimeo, безкоштовно.
Посилання: https://vimeo.com/319979381

Монстрячий Командос (Creature Commandos)Отже, нещодавно я подивився весь перший сезон мультсеріалу “Монстрячий командос”...
02/06/2025

Монстрячий Командос (Creature Commandos)

Отже, нещодавно я подивився весь перший сезон мультсеріалу “Монстрячий командос”. Якщо хто не в курсі, або ж не читав мій нарис про майбутні плани Warner Bros. та DC, нагадую: це новий мультсеріал від Джеймса Гана (режисера “Вартових Галактики” та майбутнього “Супермена”) який має бути першим твором в новому кіновсесвіті супергероїв DC, також відомого як DCU.

Одразу треба зазначити, що “Монстраячий Командос” в майже усіх аспектах це ще один “Загін Самогубців”. Це абсолютно такий самий загальний сюжет: Аманда Воллер збирає загін з усіляких суперзлодіїв та потвор, вживляє їм усім динаміт в шию та змушує виконувати таємні завдання для американського уряду. Ними всіма керує військовий Рік Флаг Старший, бо Рік Флаг молодший загинув під час подій “Загону Самогубців” (2021). В них усіх трагічне минуле та купа особистих травм, про які ми дізнаємося протягом серіалу. І ми знов дивимося на цей дуже типовий мікс від Джеймса Гана: чорна комедія, купа брутального насильства, крутий екшен, нецензурна лексика та іноді щось дуже сумне. Я трохи не розумію, навіщо вони тоді взагалі назвали це “Монстрячим Командос”, коли “Загін Самогубців” — значно популярніше IP. Можливо вони хочуть залишити цю назву для майбутніх фільмів, хтозна.

Якщо ви пам’ятаєте, мені свого часу дуже не сподобався “Загін Самогубців” 2021-го, який теж був створінням Джеймса Гана. З тих пір я багато разів бачив, що був в меншості і фільм більшості людей дуже сподобався. Зокрема людям думку яких я дуже поважаю. Тож я намагався ще кілька разів передивитися “Загін Самогубців” в сподіванні що моя думка зміниться. На жаль, ні. Я можу визнати, що в цього фільму є багато позитивних аспектів, але в цілому мені він все ще не подобається, тож вибачте.
Але після усього цього вас може здивувати, що “Монстрячий Командос” мені, навпаки, сподобався. Чому так вийшло? Насправді, мені й самому важко зрозуміти. Просто “Командос” справив на мене враження значно менш цинічного твору, ніж “Загін”. Можливо справа в тому, що з 7 епізодами в них було більше часу та можливостей надати усім героям більше уваги та таким чином викликати більше співчуття. Можливо, справа в тому, що на анімоване насильство трошки легше дивитись. А можливо в тому, що цього разу в творі вбивають значно менш невинних людей зараді жартів.

Хочу сказати кілька слів про анімацію, бо вона тут досить добре зроблена. Пре-продакшеном серіалу займалася французька студія Bobbypills, яку я досить нещодавно для себе відкрив і швидко став фанатом. Це незалежна студія, яка здебільшого робить анімацію для дорослих. Їхня робота завжди вирізняється своїм трансгресивним характером, з великою дозою сексу та похабного гумору. Вони самі себе описують наступним чином:
“Анімаційна студія в Парижі, повна депресивних, красивих, довбанутих людей, які роблять мультфільми для депресивних, красивих, довбанутих людей.”

Не всі їхні мультики я б назвав шедеврами, але вони завжди роблять щось дуже цікаве і неповторне. Вони, безумовно, більш трансгресивні та цікаві, ніж все сміття на кшталт «Любов, смерть + Роботи».
Наприклад, вони зробили мультик “Captain laserhawk: A blood dragon remix”, дуже дивний постмодернистський серіал заснований на персонажах ігор студії Ubisoft. Якщо ви любите щось дивне — раджу подивитися. До того ж, на Нетфліксі цей серіал є з причудовим українським дубляжем і ви можете почути як Реймен називає когось “випи*днюком”.

Так чи інакше, їхня анімаційна робота в «Creature Commandos» вийшла хорошою. Це не зовсім мій стиль, я віддаю перевагу чомусь більш олдскульному. Але фони стильні та яскраві, персонажі виразні та сповнені характеру, а бойові сцени захоплюючі.

Основний каст персонажів вийшов чудовим, але найбільше западає в пам’ять, безумовно, Наречена, яку озвучує Індіра Варма. Тут серіал показує досить цікавий новий погляд на класичну історію про Франкенштейна. Наречена - дуже весела, харизматична і сексуальна героїня, і я дуже хочу побачити її одного разу в живому кіноі, тому що Індіра Варма — завжди краса, на яку варто подивитися. Спочатку я не дуже добре ставився до гри Девіда Харбора в ролі монстра Франкенштейна, але зрештою він мені сподобався. Це справді огидний персонаж, якого приємно ненавидіти.
Ще одна цікавинка серіалу, - G.I. Робот (Шон Ганн). Ветеран Другої світової війни, який хоче в житті лише одного: вбивати нацистів. Що у 2025 році дуже релевантно. Шон Ганн також озвучує Ласку, який пережив події «Загону самогубців». Мене дуже свого часу засмутила смерть Ласки в тому фільмі. Звичайно, вони пояснюють, що Ласка вбив багато дітей, але все одно було жахливо бачити, як він тоне в морі тільки тому, що якісь люди в костюмах не перевірили, чи вміє хлопець плавати.
Це було схоже на смерть безпорадної тваринки, а це зовсім не весело, розумієте? Хороша новина в тому, що Ласка повертається у «Монстрячому Командос», і ми дізнаємося набагато більше про його передісторію, де виявляється, що він насправді не вбивав тих дітлахів і весь цей час був хорошим хлопчиком.

Питання, яке ви, нерди, мабуть, задаєте собі зараз: що цей серіал розповідає про новий кіновсесвіт DC? Коротка відповідь: небагато. Враховуючи, що це продовження «Загону самогубців» (2021-го року) з деякими з тих самих персонажів, можна припустити, що цей фільм є каноном, як і перший «Загін самогубців» (2016-го року), оскільки в ньому також грали ті самі Аманда Воллер, Харлі Квінн і Рік Флаг (серед інших). Ми знаємо, що серіал «Миротворець» є каноном, оскільки він все ще триває, а нещодавній трейлер другого сезону підтвердив, що історія буде пов'язана з подіями нового «Супермена». Але також здається, що не все з попередніх фільмів є каноном, наприклад, не згадується жодна подія з «BvS» чи «Ліги Справедливості». Що ще? Ну, ми знаємо, що Бетмен існує в цьому всесвіті і був активним вже якийсь час. Хоча нам не показують, що це за версія Бетмена, оскільки роль нового темного лицаря ще не затверджена (схрещуємо пальці, Джош Хартнетт, Джош Хартнетт, будь ласка). Теміскіра згадується під час університетської лекції в одній сцені, тож я припускаю, що Диво-жінка є канонічною, і також вже добре утвердилася в цьому світі, якщо знання про її батьківщину є настільки поширеним на даний момент. Але це все. Як і очікувалося, це м'який ребут, і Ганн з компанією, які грають швидко і вільно, коли справа стосується більшого кіновсесвіту. Що, чесно кажучи, мені до вподоби. Звичайно, загальний кіновсесвіт це прикольно, але, як показує приклад Marvel, це працює лише тоді, коли у вас є чітка велика історія, яку ви плануєте завчасно. Як тільки ця історія закінчується, все швидко плутається, і загальний всесвіт може накласти непотрібні обмеження на кіноробів. Здається, Ганн, так би мовити, промацує ґрунт, щоб побачити, що працює а що ні, перш ніж ми зануримося у якусь велику божевільну сюжетну арку. Майбутній «Супермен», ймовірно, стане першою великою подією в цьому новому всесвіті. Але крім цього, здається, що все інше буде досить самодостатнім. «Монстрячий Командос», “Уоллер” і “Миротворець” перебувають у своєму власному, брудному підземному куточку всесвіту, де вони можуть лаятися і займатися сексом без жодних наслідків. Фільм «Супердівчина» є адаптацією коміксу «Жінка майбутнього», а це означає, що дія розгортатиметься в космосі, і це також буде свій окремий куток цього всесвіту. «Теміскіра» буде присвячена титульному острову, тож це не так сильно вплине на ширший всесвіт. «Ліхтарі» також були описані як щось досить стримане в плані масштабів. Тож так, вони не поспішають, і це, на мою думку, добре. Подивимося, куди це нас приведе. Якщо не брати до уваги «Загін самогубців» Ганна, здається, що ми в надійних руках.

Грішники (Sinners)Це моє офіційне соціальне оголошення: будь-ласка, ідіть подивіться “Грішників”. Серьйозно, не читайте ...
26/05/2025

Грішники (Sinners)

Це моє офіційне соціальне оголошення: будь-ласка, ідіть подивіться “Грішників”. Серьйозно, не читайте далі цей текст, не дивіться трейлерів, нічого не дізнавайтеся про цей фільм. Йдіть наосліп, нічого не знаючи про фільм, бо це буде найкращим для вас експірієнсом. Окей, скоріше за все, коли цей текст буде опублікований, фільм вже не буде йти в кіно, бо я сам пішов під самий кінець прокату. Але якщо у вас буде можливість нічого не дізнаватися про цей фільм та дочекатися релізу на домашньому відео — спробуйте це зробити. Воно того варте.

Ну що, вже сходили? Чи, мабуть, ні? І чесно кажучи, я вас не звинувачую. Завжди непросто йти в кіно, нічого не знаючи про фільм. Тож дозвольте мені продати вам цю стрічку.
У загальних рисах, «Грішники» — досить проста історія. Події відбуваються у 1930-х роках у Міссісіпі. Сюжет обертається навколо двох ідентичних близнюків — Смоука та Стака (обох грає Майкл Б. Джордан). Вони — ветерани Першої світової війни, які приїжджають до рідного міста з купою вкрадених гангстерських грошей, аби відкрити джук-джойнт для темношкірої громади.
На відкриття клубу вони запрошують чимало людей, зокрема й свого двоюрідного брата Семмі — починаючого блюзового музиканта. Вечір проходить чудово, аж поки гучна музика та веселощі не привертають увагу компанії вампірів, які дуже вже хочуть скуштувати кров гостей і господарів закладу.
На щастя, ці вампіри дотримуються класичних надприродних правил — без запрошення вони не можуть зайти всередину. І з цього моменту все зводиться до простої задачі: протриматися до світанку будь-якою ціною, аби перші промені сонця знищили нечисть.
Хоч це й може звучати як звичайний жанровий хорор, насправді «Грішники» — зовсім не такий фільм. Це неймовірно насичена стрічка, в якій під поверхнею ховається глибокий зміст. Неочікувано для себе, я зрозумів, що насамперед «Грішники» — це фільм про мистецтво: навіщо ми його створюємо, що воно для нас означає і як воно об’єднує людей. Найбільше ці теми розкриваються через блюз, але метафора сміливо поширюється на будь-яку музику і взагалі на будь-яке мистецтво.
Уже з перших хвилин фільм відкрито заявляє: мистецтво здатне створювати зв’язки між людьми — зв’язки, що виходять за межі часу, простору, життя і навіть смерті. Є одна конкретна сцена, яка дуже чітко втілює цю ідею через кіномову. Я не буду спойлерити, що саме там відбувається, але повірте — ця сцена сама по собі варта ціни квитка. Це саме той момент, коли я вголос сказав: «Ні х*я собі…» — прямо посеред переповненого кінозалу. Це може бути одна з найкращих сцен в історії кіно.
Я хотів би трохи зупинитись на філософських ідеях, які підіймаються у «Грішниках». А точніше — поділитись інтерпретацією, яка мені дуже сподобалась і здається мені точною (а ще тому, що я просто не вважаю себе майстром трактування символіки). Цю інтерпретацію запропонував YouTube-канал The Morbid Zoo у їхньому відеоаналізі фільму. Рекомендую переглянути, якщо не хочете слухати мою спотворену версію їхніх думок.
Що відрізняє вампірів у цьому фільмі — так це те, як вони функціонують. Так, усе як завжди: якщо тебе кусає вампір — ти помираєш, а потім повертаєшся як новий вампір. Але тут є важливий нюанс: усі вампіри мають спільну свідомість. Вони поділяють між собою пам'ять, досвід, навички. Ставши вампіром, ти миттєво отримуєш усі переживання інших вампірів, і вони — твої. Крім того, здається, що кров їм не особливо потрібна для виживання. Принаймні, у фільмі про це нічого не сказано — і я підозрюю, що це було зроблено навмисне.
Коли ці вампіри хочуть тебе вкусити, вони насправді хочуть лише одного: щоб ти став частиною їхньої вічної спільноти, розділив їхній гедонізм, приєднався до безтурботного існування. Звісно, тебе все одно треба спершу вбити — це трохи неприємно. Але загалом вони виглядають майже доброзичливими. Вони описують своє вічне життя як екстаз, як радість, якою просто хочуть поділитися з тобою. Їм просто хочеться бути з тобою — назавжди.
Величезна тема фільму — колоніалізм і системне пригнічення меншин. Основна увага, звісно, приділяється історії афроамериканців у США, але торкаються й інших: жінок, азійської спільноти тощо. Головний вампір, Реммік, — ірландець. Він згадує, як його народ зазнавав утисків, і пропонує вампіризм як втечу: ти стаєш безсмертним, тебе більше не чіпають людські проблеми. Реммік і решта вампірів у захваті від музики Семмі й хочуть, аби його талант став частиною їхнього колективного розуму.
Америка — тоді й зараз — була про капіталізм і споживання. Реммік пропонує своєрідний вихід: перемогти своїх гнобителів, споживаючи більше за них, поглинути все й усіх, поки не залишиться нічого, окрім однорідної маси. Це трохи моторошно — але водночас і спокусливо. У викривленій неоліберальній логіці це і є справжня рівність.
Як сам Реммік каже:
«Я — твій вихід. Цей світ уже залишив вас помирати. Він не довзолить вам будувати. Не дозволить відчувати єдність.»
Але те, що губиться в цьому процесі — це людяність. Реммік обіцяє світ без болю і страждань. Але блюз — це музика, що виросла з болю, з досвіду чорних емігрантів. Без цього болю, без цього змісту — залишається просто красива, приємна, але порожня музика. Невизнання болю як частини людського буття знецінює мистецтво.
В іншій неймовірній сцені Реммік разом з іншими вампірами виконує «Rocky Road to Dublin» — ірландську народну пісню XIX століття. Сцена приголомшлива, але магії, як у музиці Семмі, там уже немає. Пісню вирвали з контексту, і вона вже не пов’язана з корінням Ремміка. Так, вона звучить гарно, але душі в ній більше нема.
У ще одній сцені Реммік чує, як Семмі читає молитву з Біблії, й каже:
«Колись давно ті, хто забрав землю мого батька, змусили нас вивчити ці слова. Я ненавидів тих людей. Але ці слова досі приносять мені розраду.»
У підсумку, Реммік все ж дозволив гнобителям перемогти: вони стерли його ідентичність. Так, він "переспожив" їх, ставши уособленням споживання. Але ціною цього стала втрата власної культури.
Чи ідеальний це фільм? Ні. Це фантастичне кіно, але тут є й свої недоліки. Особисто мені не дуже сподобались бойові сцени. Вони виконали свою функцію, але в деяких моментах було складно зрозуміти, хто кого б’є і що взагалі відбувається. Простір джук-джойнта, як на мене, не використали ефективно. Я не кажу, що хотів, аби фінал перетворився на «Brain Dead» Пітера Джексона, але трохи ясності не завадило б. І це дивно, бо я бачив «Кріда» і знаю, що Раян Куглер вміє знімати динамічні сцени. Просто цього разу щось пішло не так.
Але, незважаючи на це, я однозначно рекомендую «Грішників» до перегляду. Це не просто хороший фільм — це художній маніфест. Або навіть, скажу так: це тривожний дзвінок для сучасного кіно. Усі ми відчуваємо, що нині — темна епоха: купа безформеного контенту, що існує лише для того, щоб заповнити час і трохи порадувати, не змушуючи задуматися чи щось відчути. Не думай, просто споживай. І чекай на наступний продукт.
Не всі фільми сьогодні такі, звісно. Але давно ми не отримували щось таке сміливе, як «Грішники».
Ми також живемо в епоху так званого «ШІ-мистецтва», і все більше говорять, що одного дня справжніх художників замінять алгоритми, які штампують мистецтво на замовлення. Не думаю, що метафора Куглера прямо стосується ШІ, але вийшло дуже влучно. Вампіри у фільмі — це як Midjourney і подібні платформи: вони споживають гори мистецтва, створеного людьми, які вкладали в нього досвід і біль — а видають лише порожні імітації.
У фільмі є цікавий нюанс: більшість персонажів миттєво відчувають, коли хтось із знайомих став вампіром. Вони просто знають, що щось не так. І це дуже схоже на те, що ми часто відчуваємо коли дивимося на сгенерований малюнок: картинка гарна, але там немає людського дотику. Немає того болю, тієї праці, тієї душі. Якими б реалістичними ці алгорітми не ставали, ми завжди впізнаємо там вампіра.

Address

Kyiv

Alerts

Be the first to know and let us send you an email when Fat & Furious posts news and promotions. Your email address will not be used for any other purpose, and you can unsubscribe at any time.

Share

Category

Товсті і Злі

Привіт! Ми Товсті і Злі, і ми балакаємо про кіно на камеру. Коли ми не балакаємо про кіно, ми або рятуємо світ, або пишемо кіно, серіали або робимо мультики. Ми скажено обожнюємо супергероїв, комікси, Зоряні Війни, та інші нердські речі. Приєднуйтеся до нас, якщо це звучить весело.

Привет! Мы Толстые и Злые, и мы много болтаем про кино. Когда мы не говорим про кино, мы либо спасаем мир, или сами пишем кино, сериалы или делаем мультики. Мы безумно любим супергероев, комиксы, Звездные Войны и все такое нердское. Присоеденяйтесь к нам, если все это вам интересно.