05/06/2025
10 анімаційних творів для дорослих, які варто подивитися замість «Любов, смерть + роботи»
Народ, я зробив жахливу помилку. Я вирішив провести вільний вечір за переглядом нового четвертого сезону «Любві, смерті + роботів». І от скажіть, чому я це постійно роблю? Чому щоразу, як виходить новий сезон, я знову даю цьому серіалу шанс? Це вже схоже на токсичні стосунки. Я сподіваюся, що цього разу буде інакше — і щоразу розчаровуюсь.
Я дав цьому сезону шанс лише за умови, що одразу перемикаюся на іншу серію, щойно стане нудно або з’явиться щось справді огидне. У результаті я зміг подивитися від початку до кінця лише один епізод — «400 хлопців» (так, той самий, який заснований на оповіданні Марка Лейдлоу, автора сюжетів до відеоігор Half-Life).
Із 45 серій цього антологічного проєкту лише дві, так — ДВІ, я б назвав вартими уваги. Решта — або такі собі, або відверте мізогінне сміття, створене з метою шокувати глядача.
Так, мене це дратує, чорт забирай. Я щиро вірю в силу анімації як мистецтва. Анімація — це не тільки для дітей. Вона цілком може досліджувати дорослі теми: сексуальність, травму, насильство, війну тощо. Але «Love, Death + Robots» — це не про це. Так, там є технічна майстерність, там працюють топові художники. Але сюжетно — це переважно інфантильна маячня, яка вдає з себе щось «доросле», використовуючи свій дорослий рейтинг для нескінченних жартів про члени і демонстрації цицьок кожні п'ять секунд.
Мене обурює це марнування потенціалу. І єдина річ, гірша за це — це «Secret Level» на Amazon Prime, зроблений тими ж людьми, що не дивно. Якщо «LD+R» ще погано і неприємно, то «Secret Level» — це ще й нестерпно нудно.
Тож досить із мене. Я зроблю вам послугу: ось список з десяти крутих анімаційних проектів для дорослих, які варто подивитися замість цього бездушного лайна.
Сьогодні у вас — спеціальний випуск «Товстих і злих»: рекомендації, написані виключно з чистої ненависті.
В новому сезоні “Любві, смерті + Робтів” десять серій, так? Окей. Тоді й ми знайдемо десять альтернатив кожній з них. Погнали.
10. The House
Почнемо з чогось знайомого. “The House” — це анімаційна антологія, яку ви можете пам’ятати як мій вибір найкращого фільму 2022 року. Вона складається з трьох історій, знятих у техніці стоп-моушн анімації. Дві з них — це горори, а третю найкраще описати як емоційну драму. Усі три — візуально бездоганні.
Перша історія зрежисована Еммою де Сваеф та Марком Джеймсом Роелсом — бельгійським дуетом, якого я вважаю одним із найкращих у сучасній анімації. Я давно фанатію від їхніх робіт, і скажу, що саме їхній сегмент — найсильніший у всій антології: дуже захопливий і реально моторошний.
Другу частину зняла шведська аніматорка Нікі Ліндрот фон Бар, з якою мені довелося змагатися за головну нагороду на фестивалі Animator у 2018 році. Вона тоді, здається, посіла друге місце.
Як би там не було, всі три історії — це справжні шедеври, і кожна з них варта вашого часу.
Де дивитися: антологія доступна на Netflix.
9. Mind Game (2004)
Це японська анімаційна комедія для дорослих. Кіно дуже дивне, і його не так просто описати словами. Якщо коротко — це історія про групу друзів, які опиняються в дуже поганій ситуації після сутички з гангстерами в ресторані. Все це переростає у скажену погоню, що, зрештою, приводить героїв… усередину живота кита.
Фільм сповнений шаленого гумору, і може скластися враження, що це все, на що він здатен. Але ні — режисер Масаакі Юаса має талант поєднувати інфантильність з глибокими ідеями. Ви й гадки не маєте, куди ця стрічка заведе вас далі. Останні 10 хвилин фільму — це щось надзвичайне. Сцена, яка буквально святкує життя в усій його красі. Я не буду спойлерити. Просто подивіться самі.
І знаєте, що найкраще?
Де дивитися: на YouTube, безкоштовно! Так, серйозно! Studio 4°C, яка зробила цей фільм, виклала його у повному обсязі на своєму офіційному каналі. Не гайте часу — хто знає, скільки він там ще провисить.
https://youtu.be/J1Ir97zpJrw?si=dqyk48L4sbx6OYUL
8. World of Tomorrow
Це екзистенційна науково-фантастична драма, створена режисером і аніматором Доном Херцфельдом — ще один чуваком, якому я програв нагороду на одному з анімаційних фестивалів. Я зараз говорю про це так, ніби ми з Херцфельдом чи Нікі фон Бар — на одному рівні. Наче ми з ними Він Дизель і Пол Вокер, які мовчки кивають один одному після перегонів. Ні. Дон і Нікі навіть не знають, що я існую.
"World of Tomorrow" має доволі простий і абстрактний стиль анімації, особливо у порівнянні з попередніми творами, але не варто недооцінювати його. Усього за 16 хвилин Херцфельд розкриває більше цікавих, фантастичних концептів, ніж "Love, Death + Robots" змогло втиснути у всі свої чотири сезони.
Але попереджаю одразу: роботи Херцфельда — сумні. Місцями аж депресивні. Так, там є гумор, але більшість його фільмів можуть спокійно змусити глядачів розплакатись. Не все в цьому списку буде веселим і прикольним.
Де дивитися: перший епізод, який просто називається “World of Tomorrow”, є у вільному доступі на YouTube.
Ще є другий і третій епізоди — їх можна купити або орендувати на сторінці Херцфельда у Vimeo. Всі три — чудові. Особисто мені найбільше подобається перший, другий є трохи оптимістичним за решту, а третій містить такі ігри з мандрівками у часі, що Крістофер Нолан би почервонів. Але кожна частина — доволі самодостатня історія, тому можна дивитися у будь-якому порядку.
7. The Gaslight District: Pilot
А давайте тепер трохи більш нішеве, ага? The Gaslight District — це готична кримінальна драма про мертву сімейку, яка виживає після кінця світу шляхом брехні, крадіжок і маніпуляцій. Це незалежна короткометражка з крутою 3D-анімацією, яскравим дизайном персонажів і дуже темним гумором. Так, це лише пілот для потенційного серіалу, але вже сам по собі він вартий уваги. Це світ, який аж пашить потенціалом.
За стилем і тоном — це ніби скажене дитя Ральфа Бакші та Тіма Бертона: похмуре, викручене, зухвале, жорстоке. І, на відміну від попередніх трьох пунктів, це точно не “високе мистецтво” — але й не повинно ним бути. Це чудова робота хворобливої уяви, і цього достатньо.
Де дивитися: безкоштовно на YouTube.
6. Carol & the End of the World
Мій особистий фаворит. Справжній прихований скарб.
Зав’язка: до Землі стрімко наближається таємнича планета. Зупинити її неможливо, і коли вона прибуде — це буде кінець усього живого. Що ж роблять люди? Живуть на повну. Замість того, щоб поринати в безумство і перетворюватися на мародерів у стилі Шаленого Макса, вони здійснюють свої найсміливіші мрії, закохуються — коротше, беруть від життя все. Всі, крім однієї людини — Керол, жінки, яка ніяк не може знайти собі місце в цьому новому світі суцільного гедонізму.
Цей серіал водночас дуже оптимістичний і глибоко меланхолійний. Мені подобається, що він показує людей кращими, ніж вони є, навіть перед лицем апокаліпсису. Це дуже свіжий погляд на жанр. Але він також досліджує тему смертності й загальної мети життя. До того ж серіал неймовірно чарівний, і я просто обожнюю голос Керол у виконанні Марти Келлі.
Де дивитися: на Netflix.
5. Pluto
Повертаємося до світу японської анімації. Pluto — це восьмисерійне OVA, створене за мотивами однойменної, надзвичайно успішної манґи Наокі Урасави. В основі сюжету лежить арка “The Greatest Robot on Earth” з манги Astro Boy Осаму Тедзуки, а назва серіалу походить від імені головного антагоніста тієї історії.
Я трохи спрощу, але Pluto можна назвати японським еквівалентом “Вартових”. Це дуже різні твори, але між ними є цікаві паралелі. Обидва — глибока, філософська деконструкція жанру: “Вартові” переосмислюють супергеройщину американських коміксів, Pluto — героїв науково-фантастичної манґи. В основі обох — сюжет про загадкові вбивства. Обидва твори переносять фантастичних персонажів у складні, реалістичні обставини (Вартові досліджують війну у В’єтнамі, Pluto — війну з терором та вторгнення в Ірак). Обидва твори серйозні, філософські й політичні. Хоча, варто сказати, Pluto все ж здається трохи оптимістичним, хоча й веселим його теж важко назвати.
Манґа Pluto — блискуча. Один із найкращих творів в історії коміксів. Якщо вас хоч трохи цікавлять комікси — ви повинні це прочитати. Хай кількість сторінок вас не лякає — сюжет настільки захопливий, що ви прочитаєте всю мангу за кілька днів, якщо не годин. Але якщо вам більш до вподоби аудіовізуальний формат — не проблема. Кілька років тому Pluto екранізували як 8-серійну OVA, яку можна подивитись на Netflix. Це дуже точна адаптація і вони усе дуже якісно перенесли на екрани.
Я б усе ж сказав, що манґа трохи краща. Але й аніме чудове й точно варте уваги. Якщо хочеться серйозного, похмурого, атмосферного детективу в аніме-форматі — Pluto саме воно.
Де дивитися: Netflix.
4. Midnight Gospel
Час для справжньої дивини. Я знаю, що вже не раз називав попередні серіали дивними, але цей — дивний в кубі.
Midnight Gospel — це незвичайне анімаційне шоу. Насправді, воно складається з реальних інтерв’ю, взятих із подкасту The Duncan Trussell Family Hour. В серіалі є певна загальна сюжетна рамка: головний герой на ім’я Кленсі живе у фантастичному світі, де він за допомогою комп’ютера подорожує до симульованих планет, на яких він знайомиться з їхніми химерними мешканцями та бере в них інтерв’ю для свого "спейскасту" (по суті — подкаст, тільки в космосі). Я ж попереджав — буде дивно.
Ще більше дивності додає те, що хоча персонажі в шоу вигадані, самі інтерв’ю — цілком реальні. Тобто після початку розмови між героями виникає своєрідний рассинхрон: сюжет на екрані показує щось одне, а звукова доріжка розповідає про щось інше. Наприклад, у першій серії події відбуваються на тлі зомбі-апокаліпсису: Кленсі бере інтерв’ю в місцевого президента. Але як тільки починається розмова, це вже насправді не президент, а справжній чоловік на ім’я Дрю Пінскі, який спілкується з Данканом Трасселом (ведучим подкасту й водночас голосом Кленсі). Їхній діалог — не про сюжет епізоду, а про реальні речі: наприклад, небезпеку вживання наркотиків. Тож епізод стає своєрідною візуальною медитацією на тему цієї розмови. Це може бути трохи складно для сприйняття — адже доводиться паралельно стежити і за абстрактними подіями на екрані, і за змістом глибокої бесіди.
Але воно того варте. Розмови майже завжди дуже цікаві, глибокі й змушують задуматися. Деякі серії — легкі та кумедні, інші можуть (і точно змусять) заплакати. Особливо фінальна.
Анімація, хоч і є доволі простою у технічному сенсі, переповнена візуальною фантазією — тут є образи та дизайни, яких ти більше ніде не побачиш.
На жаль, шоу закрили після лише одного сезону. Дуже прикро, адже концепція мала величезний потенціал — ми могли б отримати ще багато годин цих сюрреалистичних розмов. Але, натомість, чомусь маємо аж чотири сезони того іншого поганого анімаційного серіалу (який, певно, ще й коштував у 50 разів дорожче ніж один сезон “Midnight Gospel”). Проте навіть один єдиний сезон Midnight Gospel завершився доволі повноцінно, як на мене. Якщо вам до вподоби експериментальна анімація — зацініть цей серіал.
Де дивитися: Netflix.
3. Captain Laserhawk: A Blood Dragon Remix
Добре, давайте ще одне шоу на Netflix, перед тим як перейдемо до справді маловідомої анімації.
Captain Laserhawk — це екшн-кіберпанк телешоу, в якому зібрані персонажі з різних популярних відеоігор Ubisoft. Тут можна побачити Реймена, Джейд і Пей’жа з Beyond Good and Evil, Пейгана Міна з Far Cry 4 та жабу-вбивцю яка мнить себе ассасіном з серії ігор Assassin’s Creed. І всі вони тут співіснують в одному всесвіті. Точніше, це спотворений, викривлений альтернативний всесвіт, де більшість персонажів значно відрізняються від того, якими ми їх пам’ятаємо. Вони вбивають, матюкаються, займаються сексом і роблять всілякі інші приємності
Чи є цей серіал шедевром? Я б так не сказав. Іноді він буває надто злобним і неприємним для мого смаку. Але тут є свої моменти. Це сміливий і ризиковий постмодерністський погляд на цих персонажів і їхній світ, з класною анімацією, захопливими екшн-сценами і пристойною дозою антикапіталістичного месседжу. Мій улюблений момент— головний герой, Дольф Лазерхок, є геєм, і на початку серіалу він у відкритих стосунках з іншим чоловіком. Репрезентація ЛГБТ+ в популярних медіа взагалі досі не є такою поширеною, якою вона має бути (на мою думку). Тож побачити двох закоханих чоловіків на екрані, де це не просто швидко згадується або використовується для образливого жарту — це рідкісна річ. І ці двоє зовсім не приховують своїх почуттів! Вони відкрито демонструють романтику: пристрасно цілуються, займаються сексом, говорять одне одному ніжні слова, при цьому залишаючись крутими і надираючи дупи направо і наліво. Не пригадую, коли востаннє бачив таке у кіно чи серіалах.
Отже, хоча серіал має свої недоліки і може не сподобатися всім, я безмежно вдячний, що він принаймні подарував нам цей маленький гей-роман.
Тепер давайте тихо закриємо очі на той факт, що для рекламування серіалу вони ще й створили гру на Web3 з використанням NFT.
Коротке доповнення: це шоу зробила французька студія Bobbypills, яка створила багато інших дорослих анімаційних короткометражок і серіалів. Деякі з них доступні на YouTube, і якщо вам сподобався Captain Laserhawk, решта їхніх робіт теж варта уваги.
Де дивитися: Netflix.
2. Albatros Soup
Чоловік сходить з корабля. Заходить до ресторану і замовляє суп з альбатроса. Робить один ковток... дістає пістолет і стріляє собі в голову. То чому ж він це зробив?
Це загадка, яку намагалися розв’язати 50 людей, а запис їхніх відповідей було перетворено на цей анімований короткометражний фільм. Цей короткий метр — захоплююче візуальне дослідження того, як люди думають і роблять висновки, із невеличкою дозою сюрреалізму. Попереджаю: цей твір дещо темніший і тривожніший за інші твори у списку. Якщо ви готові до такого, то цей короткометражний фільм вартий перегляду. Він гарний, кольоровий, винахідливий. Я живу заради таких творів. Та анімація, заради якої я ходжу на фестивалі анімації. Такий от стрибок у чиїсь думки, який не отримаєш в інших медіа форматах
Де дивитися: на YouTube, безкоштовно.
1. Paper or Plastic
Останній на сьоогодні, але не менш важливий твір — Paper or Plastic від Нати Метлух.
Абсурдистська сатирична комедія про життя іммігрантів, які застрягли між світами: не зовсім прижившись у новій країні і ставши чужими на своїй батьківщині. Сам короткий метр дуже кольоровий і веселий, але тема тут дуже сумна та серйозна. Цей фільм особливо боляче б’є сьогодні, коли так багато з нас мусили тікати з дому після вторгнення. Він використовує анімацію, щоб виразити почуття, які важко описати інакше: фізичний біль від того, що не можеш вписатися в нове суспільство, почуття самотності і розгубленості у світі, якого не розумієш. Я все це обожнюю.
Де дивитися: на Vimeo, безкоштовно.
Посилання: https://vimeo.com/319979381
