
07/06/2025
Коли козацькі чайки причалили до берегів Кафинської затоки, туман був настільки густим, що світло ліхтарів на турецьких вежах ставало бляклим і примарним. Гамалія жестом наказав усім мовчати. Його погляд палав рішучістю, а серце калатало, як бойовий литавр — попереду була небезпечна справа: визволити побратимів із темниць Кафинської фортеці.
Він перший ступив на берег, прихопивши із собою лише шаблю та рушницю. Позаду нього рухалися найвірніші козаки, обмотавши ноги ганчір’ям, щоб не виказати себе скрипом чобіт. Лише шурхіт трави під ногами нагадував, що час іде.
⚔️ Блискавичний удар
Як тільки козаки дісталися воріт фортеці, Гамалія змахнув рукою, і мовчазна лють вибухнула: кілька пострілів — і вартові впали. Ворота розчинилися, мов за помахом чаклуна, і козаки ринули всередину.
В’язниця гуділо від криків наляканих охоронців. Проте навіть серед хаосу звучав спокійний, впевнений голос Гамалії:
«Не для грабунку прийшли ми — для волі братів наших!»
Він сам збив замок на найбільшій кам’яній брамі і випустив бранців, чиї руки й ноги були скути. У темряві вони не одразу повірили, що це не сон — аж поки побачили погляд Гамалії, сповнений рішучості й братерської любові.
🌊 Відступ під покровом хвиль
Вибравшись із фортеці, козаки разом із визволеними полоненими швидко завантажилися на чайки. Турецькі яничари збіглися до берега, але лише встигли побачити, як козацькі чайки зникають у тумані. Стріли та кулі безсило падали в чорну воду.
Гамалія стояв на носі чайки й мовив до побратимів:
«Краще одна ніч сміливості, ніж ціле життя в кайданах!»
🔥 Слава серед козаків
Повернувшись на Січ, Гамалія й його побратими були зустрінуті як герої. Курені наповнились піснями, в яких ім’я Гамалії звучало гучніше за козацькі литаври. З тих пір кожен козак знав: навіть найміцніші мури не встоять перед відвагою, коли серце палає любов’ю до волі.