09/10/2026
РІК БЕЗ СИНА... Чорна стрічка на портреті сина. Горить свіча За Упокій. Перед очима досі домовина. Пробач... Не вберегли. Синочку мій.
Рік болю... Ніби вчора хоронили.. Тобі салют прощальний відгримів. Від порога стежка до могили. Твій вічний спокій серед прапорів...
Ой, сину, сину, рано було в небо. Вже рік за хмарами твій дім. Я засинаю з думкою про тебе. І прокидаюсь з іменем твоїм.
Козацьку силу, розум - все Бог дав. Живим синочка вдома виглядали. Він, як Герой, своє життя віддав. Щоб ви ярма московського не знали.
Рік прислухаємось до кроків за вікном. Батько сивий номер набирає. В двадцять один заснув син вічним сном. Моя любов його не відпускає.
Чорний граніт, портрет і смерті дата... Чи встиг сказати " мамо, помираю" Може пташкою повернеться до хати. Ті рідні очі серед тисячі впізнаю...
Страху немав, коли ішов у бій. Побратимів прикривав собою... Обіцяв вернутися живим... Минає рік, як привезли Героя
Наш вічний біль і плач біля могили. Спогади заснути не дають. Як страшно було чути:
Сина вбили! Бачити, як на щиті везуть.
Раніше себе, сина поховати. Який весілля ще не відгуляв. Онуків не привів до хати. Ворог життя його забрав...
Одне прошу, щоб не забули сина. Скільки б не минуло літ. За Україну Він в бою загинув. Незламним воїном пішов у інший світ...
Автор Соломія Українка
